ПАВУКОПОДІБНІ, ЇХНЯ РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ

§16. ПАВУКОПОДІБНІ, ЇХНЯ РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ

1.      Чим зумовлена різноманітність павукоподібних?

   Павукоподібні об’єднують майже 70 000 видів, поширених на всіх материках. Основними групами є павуки, кліщі, скорпіони, косарики, сольпуги та несправжні скорпіони.

   Павуки - група павукоподібних, характерними ознаками яких є наявність отруйних залоз та здатність снувати павутину, що виробіялється павутинними залозами. Це найбільша група павукоподібних, з якої описано приблизно 30 000 видів (в Україні - понад 400), що заволоділи сушею від полярних областей і високих гір до степів і пустель. У прісній воді живе лише один вид - павук-сріблянка (1), що дихає повітрям, яким наповнює підводне гніздо, збудоване з павутини. Павуки є хижаками, живляться різною тваринною їжею. Єдиним рослиноїдним видом, раціон якого на 90% складають особливі виділення листків акацій, є багіра Кіплінґа (2). Отрута деяких павуків небезпечна для здоров’я та життя людини, наприклад, тарантула та каракурта. Тарантул кримський (3) поширений на півдні України, може проникати навіть на територію лісової зони, а каракурт (4) - у Криму та степовій зоні. Павуки-скакуни (5) мають дуже добрий предметний зір, вони бачать муху в деталях на відстані 8 см. Павуки-скакуни розрізняють кольори. Тривалість життя павуків різна, але більшість із них закінчує життєвий цикл упродовж одного року. Найдовше живуть павуки-птахоїди (6) (не менше 7-8 років). У помешканні людини живе павук домашній, поширений у всьому світі. Серед павуків є види, які не плетуть ловильних сіток. Наприклад, павуки-вовки (7) підстерігають здобич у засідці і наздоганяють її кількома стрибками.

   Скорпіони - група павукоподібних, у яких тіло розчленоване на головогруди та довге членисте черевце з жалом. В Україні ці тварини живуть у Криму (скорпіон кримський (8)), Одеській (скорпіон кавказький (9)) та Закарпатській областях (скорпіон карпатський (10)). їх укуси, як пра­вило, не смертельні для людини, але викликають біль. Укуси великих тропічних видів (наприклад, скорпіона африканського (11)) можуть стати смертельними. Більшість скорпіонів живородні, лише частина відкладає яйця.

   Кліщі - група павукоподібних, у яких: 1) повне злиття головогру­дей із черевцем; 2) злиття хеліцер і ногощупалець із утворенням голів­ки; 3) непрямий розвиток. У світовій фауні існує приблизно 20 000 видів. Більшість кліщів вільноживучі (ґрунтові кліщі, хижі кліщі), є паразити рослин (павутинний (12), галовий кліщі (13)), паразити тварин (тай­говий, собачий, бичачий, пір’яні кліщі), паразити людини (коростяний свербун, залозник вугровий (14)). Паразитичні види живуть у покривах, у дихальній, травній, статевій системах. Дорослі кліщі, як і всі павукоподібні, мають 4 пари ходильних ніг.

Косарики (15) - група павукоподібних, тіло яких має довгі ходильні ноги та сегментоване черевце, сполучене з головогрудьми широкою основою, а не стеблинкою. Найбільш поширеним видом в Україні є косарик зви­чайний. Покриви, як правило, дуже тверді, а хеліцери озброєні клешня­ми. Косарики не отруйні і не мають павутинних залоз. У них є залози, що виділяють різкий пахучий секрет, саме тому косариків майже не їдять хижаки.

   Сольпуги, або фаланги, (16) - павукоподібні, які не мають отруйних залоз і ніколи не снують павутину. Для захоплення й подрібнення їжі в них є потужні хеліцери. Більшість видів мешкає у степах, саванних пустелях усіх континентів і є ненажерливими хижаками. Удень сольпуги ховаються в глибоких норах, а ввечері виходять на полювання.

   Несправжні скорпіони (17) - дрібні павукоподібні, схожі на справжніх скорпіонів, але не мають довгого черевця та жала. Живуть під корою, у ґрунті, поширені в усьому світі, але люди рідко їх помічають. Звичайним представником є книжковий несправжній скорпіон, який живе в запилених книгах, гербаріях, колекціях тощо. Проте тут він абсолютно не шкідливий, оскільки винищує личинок молі тощо.

   Отже, різноманітність павукоподібних зумовлена способом життя в певних умовах існування.

2.      Яке значення павукоподібних у природі та житті людини?

   Павукоподібні відіграють важливу роль у житті природних угрупувань. Як хижаки, вони знищують комах, а самі є здобиччю для багатьох дрібних ссавців, птахів, ящірок, жаб тощо. Ґрунтові кліщі беруть участь у процесах ґрунтоутворення (панцирні кліщі).             Павукоподібні, знищуючи комах-шкідників сільськогосподарських та лісових насаджень, відіграють позитивну роль. Деяких хижих кліщів широко використовують у біологічній боротьбі зі шкідниками, особливо в закритому ґрунті. Чимало павуків завдають шкоди людині як отруйні тварини. Від укусів каракурта часто гинуть коні та верблюди, вони є небезпечними й для людини. Небезпечною для людини є й отру­та скорпіонів, що викликає почервоніння та набряк ураженого місця, нудоту й судоми. Серед павукоподібних є переносники захворювань особливо небезпечними є кліщі. Найбільш відомі кліщ тайговий (переносник тайгового енцефаліту), кліщі собачий (переносник туляремії, енцефаліту). Чимало кліщів є збудниками захворювань тварин і лю­дей. Свербун коростяний, паразитуючи в товщі шкіри людини, є збуд­ником корости. Постільний кліщ, живлячись злущеними частинками шкіри, є джерелом алергічних захворювань людини.   Свербун коней, свербун собак, свинячий свербун паразитують у шкірі свійських тварин і можуть поселятися в шкірі людини. У домашніх умовах трапляються борошняні кліщі (живуть у борошні) і сирні кліщі (псують сир). Серйоз­ними шкідниками рослин, особливо плодових дерев і кущів, є павутин­ні кліщі.

          До Червоної книги України занесено скорпіона кримського та сольпугу звичайну, які є          рідкісними видами.